Молоді та перспективні: тримати світло на висоті

Йому 24. Вік, у якому хтось лише шукає себе, пробує, вагається. А він — тримає світло. Буквально. На висоті понад двадцять метрів, серед вітру, металу і напруги — не лише електричної, а й людської.

Його шлях почався ще зі школи. Після закінчення Іллінецької СШ №1 Михайло Семенов без вагань обрав технічний напрям. Каже, що ще тоді відчув: електроенергетика — це не просто наука, а справа, яка має значення. Йому подобалося розбиратися в схемах, розуміти, як працює струм, як народжується світло. Тож вступ до Вінницького національного технічного університету став логічним продовженням цього інтересу.

Уже студентом він обрав практику там, де сьогодні працює щодня — у Вінницькій дільниці Служби ліній електропередач 35 кВ і вище АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО». І вже тоді стало зрозуміло: це не просто “відмітитися” для заліку.

— Ми з великим задоволенням його взяли, — згадує начальник служби Юрій Мельник. — Бачили, як працює: допитливий, відповідальний, уважний, ініціативний. Такі люди не губляться — вони ростуть.

І він виріс. Швидко. Впевнено. Спочатку — електромонтер, згодом — майстер. Без гучних заяв, без зайвого пафосу. Просто робив свою роботу так, як треба. А іноді — більше, ніж треба.

Сьогодні Михайло працює там, де помилка не має права на існування. Там, де висота — це не лише цифра, а виклик. 22 метри над землею — не кожен витримає навіть поглядом. А він піднімається туди спокійно.

— Спочатку було трохи страшно, — зізнається. — Але потім зрозумів: головне — не дивитися вниз.

Ця проста фраза звучить майже як життєве правило. Не озиратися на страх, не зациклюватися на ризиках, а рухатися вперед. Чітко. Обережно. Відповідально.

Бо тут не можна інакше. Тут кожен крок — це безпека. Кожен рух — це досвід. Кожне рішення — це чиєсь світло в домі.

Його робота — це не лише про опори й дроти. Це про людей, які чекають, щоб загорілася лампа. Про міста і села, які не мають права занурюватися в темряву.

І коли ворог намагається це світло відібрати — такі, як Михайло, їдуть туди, де найважче.

Сумщина. Пошкоджені лінії. Небезпечні умови. Робота під ризиком, який не потребує пояснень. Але він про це говорить мало. Не тому, що нема що сказати — просто не вважає це подвигом.

Для нього це робота.

Та насправді — більше.

Це про покоління, яке виросло швидше, ніж мало б. Яке не чекало “кращих часів”, а стало їх творити. Без гучних слів, але з чітким розумінням: якщо не ти — то хто?

Михайло Семенов — один із тих, хто сьогодні тримає країну не лише на опорах електропередач, а й на внутрішній стійкості. На відповідальності. На простій, але сильній мотивації: щоб у людей було світло.

І, можливо, саме за такими — молодими, спокійними, впертими у своїй справі — майбутнє тримається так само надійно, як дроти в його руках.